Визначення фармакологічної групи міорелаксантів: класифікація, лікування остеохондрозу і список препаратів

Міорелаксанти (лат. Myorelaxantia; від міо – мускул + relaxans, relaxantis – послабляє, розпускає) – лікарські засоби, що знижують тонус скелетної мускулатури із зменшенням рухової активності аж до повного знерухомлення. Більш детально про дію і застосування цих препаратів читайте в статті.

Міорелаксанти: визначення фармакологічної групи і опис препаратів

Міорелаксантами називають групу медикаментозних препаратів, головним призначенням яких є зниження тонусу скелетних м’язів людини, в результаті чого, відбувається зниження загальної рухової здатності або її повна втрата. У минулому, даний вид препаратів використовувався виключно в хірургії під час операцій під загальною анестезією. Але в наш час, лікарі знайшли застосування міорелаксантів і в інших напрямках медицини:

  • естетична косметологія;
  • апаратна діагностика;
  • неврологія і психіатрія.

Основні види міорелаксантів

По механізму впливу міорелаксанти прийнято розділяти на дві групи:

  • центральної дії (активні речовини цих препаратів впливають безпосередньо на центральну нервову систему – відділи головного і спинного мозку, що відповідають за регуляцію тонусу скелетних м’язів);
  • периферичного дії (впливають на процес передачі нервового імпульсу по провідних шляхах рухового нерва до м’яза).

У свою чергу, за типом хімічної будови їх можна розділити на кілька видів:

міорелаксанти центральної дії:

  • Похідні гліцерину – Мепротан, ізопротан, Прендерол;
  • Похідні бензімідазолу – Флексін;
  • Група змішаних міорелаксантів – Мидокалм, Баклофен, Фенаглікодол.

центральні міорелаксанти пригнічують полісинаптичні рефлекси, впливаючи на виставкові нейрони спинномозкового каналу. Крім основного дії – зниження тонусу гладко-м’язової мускулатури, вони володіють багатьма іншими терапевтичними ефектами, тому вони використовуються: для хворих, які страждають неврологічними розладами, які супроводжуються надмірною руховою активністю скелетної мускулатури; застосовуються для знерухомлення пацієнта з метою проведення йому складних діагностичних процедур; для проведення ЕСТ і профілактики важких посттравматичних станів.

Міорелаксанти периферичної дії:

  1. Недеполяризуючі – Ардуан, Тубокурарин-хлорид, Мелліктін, Піпекуронія, Диплацин;
  2. Деполяризуючі – Дітілін;
  3. Змішані міорелаксанти – Діксон.

Область впливу периферичних міорелаксантів – холінорецептори скелетних м’язів. Тому вони використовуються для регіонального впливу на певний учаток, і сприяють максимальному розслабленню м’язової тканини і зменшення больових відчуттів. Цей ефект застосовується при проведенні мікрохірургічних операцій, репозиції частин кістки при переломах, лікуванні розтягувань і виправленні вивихів (іммобілізація кінцівок), інтубації трахеї, здійсненні ендоскопічних досліджень і штучного зниження загальної температури тіла. Також останнім часом широко застосовується лікування препаратами миорелаксантами при остеохондрозі.

Побічні ефекти міорелаксантів

Так як «Сферою впливу» для даної групи препаратів є такий важливий компонент людського організму як нервова система, то застосування їх неминуче призведе до деяких супутнім ефектів. Серед основних побічних явищ, що виникають від введення міорелаксантів виділяють:

  • зниження працездатності;
  • головні болі і запаморочення;
  • порушення сну;
  • нудоту і блювоту;
  • судоми;
  • зниження артеріального тиску;
  • дрібні пошкодження м’язів.

Лікування міорелаксантами може бути здійснено тільки за призначенням лікаря. Прийом даних препаратів вкрай небажаний особам, чий рід діяльності пов’язаний з концентрацією уваги і необхідністю швидкого реагування. Також міорелаксанти протипоказані дітям і підліткам.

Міорелаксанти: препарати при остеохондрозі

Остеохондроз – захворювання, при якому спостерігається посилення напруження скелетних м’язів хребта. Цей механізм носить рефлекторний характер. Завдяки йому, пошкоджений остеохондрозом ділянку хребта іммобілізірующую (фіксується в певному положенні).

При прогресуванні остеохондрозу больові відчуття стають ще більш інтенсивними, що, в свою чергу, стимулює збільшення тонусу місцевих скелетних м’язів. Цей факт враховується при призначенні медикаментозної терапії остеохондрозу, тому поряд з протизапальними препаратами застосовуються і міорелаксанти. Вони зменшують м’язовий спазм, знижуючи цим самим больовий синдром і повертаючи рухливість.

фахівці при лікуванні остеохондрозу миорелаксантами найчастіше призначають: Баклофен, Мідокалм, Сирдалуд. Вони добре знижують гіпертонус м’язів і усувають больові відчуття.

При комплексній терапії остеохондрозу міорелаксанти добре взаємодіють з анальгезирующими препаратами, нестероїдними протизапальними і препаратами, які мають місцеву подразнюючу дію на патологічну ділянку.

Перелік найпоширеніших міорелаксантів

торгові назви і діюча речовина.

  1. Ардуан Піпекуронія бромід (Pipecuronii bromidum) – міорелаксант периферичної дії. Показаний для успішного проведення інтубації трахеї під час хірургічних втручань, що здійснюються під загальним наркозом, а також штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Протипоказання до застосування: вагітність, непереносимість до будь-якого з компонентів препарату. Вводиться внутрішньовенно. Побічні ефекти: уповільнення частоти серцевих скорочень, зниження артеріального тиску, алергічна реакція.
  2. Атракуріум-Медарго атракурій безілат (Atracurii besilas) – міорелаксант периферичної дії. Показаний для проведення ШВЛ, кесаревого розтину, інтубації трахеї, операціях на серці та легенях, при судомах. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату. Побічні ефекти: тахікардія, зниження артеріального тиску, аритмія, бронхоспазм, набряки, кропив’янка та інші варіанти алергічних реакцій. Вводиться внутрішньовенно.
  3. Атракурію безілат атракурію безілат (Atracurii besilas) – міорелаксант периферичної дії. Показаний як доповнення до загальної анестезії. Протипоказання: гіперчутливість до компонентів препарату. Побічні ефекти: почервоніння шкіри, кропив’янка, підвищення або зниження артеріального тиску, зниження пульсу, аж до повної зупинки. Вводиться внутрішньовенно.
  4. Веро-Піпекуронія Піпекуронія бромід (Pipecuronii bromidum) – міорелаксант периферичної дії. Показання: проведення інтубації трахеї і діагностичних заходів в умовах ШВЛ. Протипоказання: обструкція жовчовивідних шляхів, дегідратація, ниркова мул серцева недостатність, гіперчутливість до компонентів препарату. Побічні ефекти: м’язова атрофія, пригнічення функції ЦНС, порушення дихання. Вводиться внутрішньовенно.
  5. Дітілін суксаметоній йодид (Suxamethonii iodidum) – міорелаксант периферичної дії. Показання: інтубація трахеї, при необхідності в процесі ендоскопічних досліджень, короткочасні хірургічні операції. Протипоказання: глаукома. Побічні ефекти: порушення дихання. Вводиться внутрішньовенно.
  6. Німбекс® Цісатракурія безілат (Cisatracurii besilas) – міорелаксант периферичної дії. Показання: інтубація трахеї, проведення ШВЛ під час операції або в умовах реанімації. Протипоказання: підвищена чутливість до компонентів препарату. Побічні ефекти: зниження артеріального тиску, брадикардія, бронхоспазм, алергічні реакції – свербіж, шкірні висипання, анафілактичний шок. вводиться внвнутрівенно
  7. Ріделат®-С атракурій безілат (Atracurii besilas) – міорелаксант периферичної дії. Показання: проведення інтубації трахеї або ШВЛ. Протипоказаний для введення новонародженим, та особам з індивідуальною непереносимістю деяких компонентів препарату. Побічні ефекти: зниження артеріального тиску, брадикардія, алергічні реакції. Вводиться внутрішньовенно.
  8. Рокуронію бромід рокуронію бромід (Rocuronii bromidum) – міорелаксант периферичної дії. Показання: короткочасна релаксація м’язів. Протипоказання: дітям віком до 3 міс., Особам, які мають індивідуальну непереносимість компонентів препарату. Побічні ефекти: зниження артеріального тиску, брадикардія, нудота, блювота, набряки, алергічні реакції. Вводиться внутрішньовенно.
  9. Суксаметоній-Біолік суксаметоній йодид (Suxamethonii iodidum) – міорелаксант периферичної дії. Показання: короткочасна релаксація м’язів, вправлення вивихів або опозиція кісткових уламків, судоми, симптоматичне лікування отруєння стрихніном. Протипоказання: бронхіальна астма, печінкова недостатність, глаукома, гіперчутливість до компонентів препарату. Побічні ефекти: зниження артеріального тиску, брадикардія, кардіогенний шок, анафілактичний шок. Вводиться внутрішньовенно.
  10. Тракріум® атракурій безілат (Atracurii besilas) – міорелаксант периферичної дії. Показання: проведення інтубації трахеї або ШВЛ під час хірургічних втручань. Протипоказання: гіперчутливість до компонентів препарату або гістаміну. Побічні ефекти: почервоніння шкіри, зниження артеріального тиску, бронхоспазм, анафілактичний шок. Вводиться внутрішньовенно.
  11. Тубокурарин Тубокурарин хлорид (Tubocurarini chloridum) – міорелаксант периферичної дії. Показання: іммобілізація кінцівок при вправленні вивихів і опозиції кісткових уламків, судомна терапія при шизофренії, правець, профілактика посттравматичних ускладнень. Протипоказання: міастенія, печінкова недостатність, похилий вік, підвищена чутливість до компонентів препарату. Побічні ефекти: бронхоспазм, пригнічення дихання, зниження артеріального тиску, анафілактичні реакції. Вводиться внутрішньовенно.
  12. Цісатракурія безілат Цісатракурія безілат (Cisatracurii besilas) – міорелаксант периферичної дії. Показання: інтубація трахеї або проведення ШВЛ під час хірургічних втручань. Протипоказання: індивідуальна непереносимість компонентів препарату. Побічні ефекти: висипання на шкірі, припливи, зниження артеріального тиску, брадикардія, бронхоспазм. Вводиться внутрішньовенно.