Цироз печінки: стадії

Цироз печінки є хронічним захворюванням і супроводжується поступовою втратою клітин цього органу своїх функція. Для кожної стадії цирозу печінки характерно те, що відрізняється не тільки симптоматика, але і лікування, та й сама хвороба теж протікає по-різному. При діагностиці використовують класифікацію захворювання Чайлд-П’ю. Визначенню тій чи іншій стадії розвитку передують лабораторні та клінічні дослідження, а так само збір анамнезу.

Компенсована стадія цирозу

Першу ступінь ураження печінки прийнято називати компенсаційної. Подібну назву хвороба отримала через те, що цей орган все ще зберігає більшість своїх функцій, успішно нейтралізуючи і виводячи всі шкідливі речовини з організму. Симптоми на цій стадії розвитку цирозу виражені слабо саме завдяки тому, що організм компенсує утворювались в процесі життєдіяльності токсини.

У цей момент найнижче ймовірність розвитку будь-яких ускладнень, в тому числі найчастіших – печінкової енцефалопатії і асциту. Однак особливі по структурі клітини печінки (гепатоцити) вже починають заміщатися звичайної сполучною тканиною в результаті запалення. Ті ділянки органу, які поки не будуть зачіпатися процесом перетворення клітин, починають працювати в посиленому режимі.

Дисфункція в роботі печінки відразу стає помітна на лабораторних дослідженнях. Знижується білірубін і протромбіновий індекс, а альбумін залишається на нормальному рівні. При відсутності належного лікування вже на цьому етапі відбувається швидке прогресування захворювання.

субкомпенсований цироз

Стадії цирозу печінки поділяють на кілька послідовних ступенів розвитку з тенденцією до збільшення. Другий щаблем є стадія субкомпенсації. Для неї характерні первинні симптоми, які починає відчувати людина. Вони зазвичай загальні, строго специфічних серед них немає, що ускладнює хворому самостійну первинну діагностику. На основі цього багато і відкладають візит до лікаря.

Дисфункція печінки проявляється такими клінічними ознаками:

  • зниження працездатності,
  • загальне погіршення самопочуття,
  • головні болі,
  • нудота,
  • слабкість,
  • зниження апетиту.

Розлади шлунка і нудота спостерігається іноді після вживання жирної їжі. Періодично хворий здатний відчувати в правому підребер’ї болі. Характерні прояви хвороби у чоловіків – облисіння і процес збільшення грудних залоз. Нерідко для другого ступеня ураження печінки цирозом характерна кровоточивість ясен, носові кровотечі і поява синців навіть при невеликих натисканнях на шкірний покрив.

Погіршуються і лабораторні аналізи. Відбувається зниження протромбінового індексу до 40, одночасно з цим знижується і альбумін. Саме негативне для пацієнта полягає в тому, що починають свій розвиток ускладнення, зокрема, асцит в легкій формі і печінкова енцефалопатія. Повністю вилікуватися від цирозу неможливо, але на даному етапі ще можна перевести захворювання в стадію компенсації.

Декомпенсаціонний стадія цирозу

Найбільш небезпечна Декомпенсаціонний або термінальна стадія цирозу, так як відбувається погіршення і прогнозу. Різко зменшується кількість працюючих гепатоцитів, на тлі чого прогресує цілий ряд ускладнень, особливо асцит і печінкова енцефалопатія. У пацієнта починається пожовтіння шкіри, а до вже розвиненим патологій приєднуються такі вторинні захворювання, як анемія і геморой. Знижується і температура тіла, відбувається помітна атрофія м’язової тканини.

Дуже низькими стають протромбіновий індекс і альбумін, що свідчить про наявність важких ускладнень в роботі печінки і небезпечному стані всього організму. У більшості подібних випадків потрібна повторна госпіталізація.

Методи консервативного лікування лише іноді допомагають припиняти перебіг захворювання, проте часто виявляються неефективними. Тип хірургічного втручання підбирають, виходячи з індивідуальних особливостей перебігу цирозу печінки, супутніх патологій і ризику початку кровотечі.

Декомпенсаціонний стадія характеризується ризиком появи серйозних і небезпечних для життя ускладнень. Так, привести до летального результату можуть такі патології:

  1. рак печінки,
  2. початок внутрішнього (іноді прихованого) кровотечі з розширених варикозом вен,
  3. інфекційні захворювання,
  4. тромбоз короткою вени,
  5. печінкова кома,
  6. печінкова енцефалопатія.

Попередити розвиток ускладнень можна тільки в умовах стаціонарного лікування. Терапія ускладнюється ще й тим, що в організмі серйозно порушений обмін речовин, він отруєний продуктами розпаду, які не здатні виходити самостійно. Повністю вилікувати захворювання неможливо, оскільки назад повернути процеси рубцювання неможливо. Ефективним в такому випадку може стати процедура трансплантації печінки. Аж до проведення хірургічного втручання хворий на цироз печінки повинен знаходитися на підтримуючої терапії.

Стадії первинного біліарного цирозу

Біліарний первинний цироз виникає як аутоімунне захворювання печінки і прогресує повільно. Здебільшого це захворювання характерно для жінок віку від 40 до 60 років. В цьому випадку поділяють цироз на 4 стадії. Перша з них проявляється здуттям живота, болями в животі, загальним нездужанням.

З початком другої стадії симптоми хвороби посилюються, стають більш вираженими в результаті збільшення печінки. Разом з цим людину турбують діарея і метеоризм. Асцит починає розвиватися при третього ступеня первинного біліарного цирозу, але кровотеч поки не спостерігається.

Остання стадія багато в чому схожа з Декомпенсаціонний стадією звичайного цирозу, адже пацієнт страждає вже від вираженого асциту та інших ускладнень. Виникають і сильні кровотечі. Все це представляє серйозну небезпеку для здоров’я і ситуація може привести до летального результату.

Самолікування при будь-якій стадії цирозу неприпустимо! Зволікання змушує втрачати дорогоцінний час, а разом з ним випаровуються і шанси на успішний результат лікування хвороби. Навіть при виявленні перших ознак потрібна особлива терапія, підібрана лікарем, а так само профілактика прогресування цирозу і супутніх йому ускладнень.