Розсмоктують препарати і антибіотики при епідидиміті: Ципролет, Доксициклін, Димексид, Левофлоксацин, Амоксициллин, Нитроксолин, схема лікування при запаленні придатків яєчка у чоловіків

Епідидиміт є одним з видів інфекційних захворювань, при якому вражається придаток яєчка. Захворювання характеризується сильним запальним процесом. Найчастіше епідидиміт проявляється на тлі вже наявного у чоловіка захворювання. Це можуть бути простатит, пневмонія, уретрит, туберкульоз. Хвороба виникає і через переохолодження організму або через травми статевих органів. У групі ризику знаходяться ті молоді люди і дорослі чоловіки, хто нехтує засобами контрацепції і веде безладне статеве життя. Захворювання може протікати як у гострій, так і в хронічній формі. Зазвичай приймаються розсмоктують препарати і антибіотики при епідидиміті.

Класифікація препаратів, що приймаються при захворюванні

Для лікування епідидиміту використовуються наступні групи антибіотиків:

  • напівсинтетичні антибактеріальні засоби групи тетрацикліну;
  • препарати групи фторхінолонів (Левофлоксацин, Ципрофлоксацин);
  • препарати-анальгетики;
  • засоби групи пеніцилінів;
  • засоби групи оксихінолінів;
  • розсмоктують засоби.

Призначення того чи іншого засобу при лікуванні хвороби залежить від бактерій, що його викликали. Терапія залежить від переносимості пацієнтом тих чи інших груп антибіотиків.

Це пов’язано з тим, що часто захворювання може провокувати бактерія клебсієлла, що викликає також пневмонію та інші урологічні інфекції. Даний вид патогенних бактерій становить особливу небезпеку через свою стійкості до дії на них цілого ряду антибіотиків. Бактерії цього типу містять капсулу, яка підвищує їх стійкість до дії навколишнього середовища.

Препарати групи тетрацикліну при лікуванні епідидиміту

До числа антибіотиків тетрациклінової групи відноситься Доксициклин. Даний антибіотик має великий дією і застосовується при ряді захворювань: інфекціях шлунка, кишечника, органів дихання, уретриті, сифілісі, хламідіоз. Для препарату характерний середній період напіввиведення: від 12 до 21 години. Виводиться з організму разом з калом (60% препарату) і сечею (40% препарату). Засіб має типові побічні явища, серед яких можуть бути: нудота з блювотою, діарея, свербіж на шкірі, дисбактеріоз, перепади тиску, болі в животі.
Ліки впливає на печінку, тому не рекомендується для прийому при печінкової недостатності. Засіб в меншій мірі впливає на стан нирок.
Даний антибіотик не вирішено для маленьких дітей, кому не виповнилося 8 років. Препарат сприяє зміні кольору зубів у дитини. Зменшує всмоктування ліки їжа, що містить кальцій (кисломолочні продукти, сир і молоко). При одночасному прийомі кошти і ретинолу у пацієнта може помітно піднятися внутрішньочерепний тиск.

Препарат групифторхінолонів: Левофлоксацин

Антибіотик Левофлоксацин відноситься до числа препаратів, які мають широкий спектр дії. Це препарат, що відноситься до 3 поколінню фторхінолонів. Застосовується для лікування цілого ряду хвороб починаючи від пневмонії, пієлонефриту і закінчуючи туберкульозом. Ліки ефективно при лікуванні епідидиміту, що виник на тлі простатиту. Препарат добре взаємодіє з антибіотиками інших груп.

Засіб має досить багато протипоказань. Левофлоксацин протипоказаний дітям до 18 років. Препарат досить сильно впливає на стан нирок. Він протипоказаний для прийому людям, що страждають на епілепсію.

Список побічних явищ від прийому кошти досить великий і включає наступне:

  • головні болі;
  • поява нефриту і гострої ниркової недостатності;
  • нудота з блювотою;
  • шлункові болі;
  • зниження тиску;
  • порушення в роботі органів почуттів, що відповідають за нюх, смак, зір, слух;
  • лихоманка;
  • міалгія.

Наявність алергії у хворого на препарат може призвести до анафілактичного шоку. Передозування може призводити до появи судом. Важливо правильно призначати лікування даними ліками і коригувати його дози. Курс лікування може досягати 28 днів в залежності від протікання основного захворювання. Протипоказаний Левофлоксацин для одночасного прийому разом з гепарином. При з’єднанні двох речовин виникає сильна лужна реакція.

Препарат групифторхінолонів: Ципролет

Цей антибіотик, як і Левофлоксацин, володіє широким дією і належить до групи антибіотиків фторхінолонового групи. Володіє високою ефективністю і має багато аналогів, в числі яких Ципрофлоксацин. Використовується при лікуванні як інфекцій ротової порожнини, зубів, дихальних шляхів, нирок, так і при інфекціях статевої системи. Активний щодо збудників простатиту і гонореї. Активно застосовується при зараженні крові. Антибіотик Ципролет непогано взаємодіє з ванкоміцин і метронідазол, які показані для прийому пацієнтам з діагнозом епідидиміт.
Для препарату характерний досить великий список протипоказань, серед яких можуть відзначатися: тахікардія, зниження тиску, гематурія, кропив’янка, артрит, жовтяниця, анемія, мігрень, біль у животі, запаморочення.
Ліки заборонено для прийому хворим на епілепсію. Не рекомендований даний антибіотик для хворих, що мають печінкову недостатність, а також атеросклероз судин мозку.
Одночасний прийом Ципролету і протизапальних засобів, що призначаються при епідидиміті, може спровокувати появу судом у хворого.

Препарати-анальгетики при епідидиміті

При лікуванні антибіотиками розумно поєднувати їх прийом з знеболюючими препаратами. Найбільш поширеним анальгетиком, показаним при епідидиміті, є Димексид. Поряд з димексидом існують інші засоби, що володіють знеболюючим дією. До них відносяться: Анальгін, Аспірин, Парацетамол, Промедол, Ібупрофен.

Для лікування епідидиміту може використовуватися компрес з анальгетических засобів. Для цього застосовується Димексид. Розчином Димексиду змочують бинт або іншу тканину і прикладають на уражену ділянку мошонки. Потім мошонку накривають плівкою з поліетилену, а зверху накладають легку тканину. Пов’язка повинна триматися близько 25 хвилин. Процедуру необхідно робити один раз в день. Період лікування становить два тижні.
Димексид протипоказаний хворим на атеросклероз, глаукомою, серцевою недостатністю. Не рекомендується використовувати компресійну пов’язку з даними анальгетиком при наявності алергічних реакцій на його складові компоненти.
Хороший знеболюючий ефект мають такі препарати, як ібупрофен, Аспірин, Парацетамол і Анальгін. Вони є нестероїдними протизапальними засобами і входять в число найважливіших препаратів.

Препарат групи пеніцилінів: Амоксицилін

Основним представником антибіотиків пеніцилінової групи є Амоксициллин. Поряд з цим препаратом, може використовуватися при лікуванні епідидиміту інший препарат з цієї групи – Ампіцилін. Але в порівнянні з амоксициліном Ампіцилін має меншу біодоступністю. Для Амоксициліну характерна хороша всмоктуваність. Препарат також швидко виводиться з організму. Вже через 2 години відбувається напіввиведення даного засобу.
Як і інші антибіотики він має великий дією і застосовується при багатьох захворюваннях. Серед протипоказань до препарату виділяють особливу чутливість хворого до пеніциліну. Чи не рекомендовано ліки і для людей, які страждають печінковою недостатністю і бронхіальну астму. Значення має дозування препарату.

Засіб групи оксхінолінов: Нитроксолин

Даний антибіотик застосовується конкретно для лікування хвороб, пов’язаних з сечостатевої системою. Ліки використовується при циститі, епідидиміті, пієлонефриті, уретритах.
У багатьох країнах терапія Нітроксоліном заборонена через розвиток у ряду хворих серйозних ускладнень. Необхідно з обережністю призначати даний антибіотик.

Розсмоктують засоби при епідидиміті

До числа розсмоктуючих препаратів при епідидиміті відноситься Лидаза. Даний засіб може прийматися як у вигляді ін’єкцій, так і в формі свічок. За допомогою Лідаза можна робити компрес, який прикладається до запаленого яєчку при епідидиміті. У чоловіків при запаленні придатка Лидаза використовується в якості свічок або у вигляді уколів.

Розчином з цього препарату можна обробляти болючі місця мошонки. Для цього змішують його з кип’яченою водою і розчином хлориду натрію (9%). В отриманий розчин поміщають тканинну пов’язку і просочують її. Потім просочилася пов’язку прикладають до болючого ділянці, обв’язують вощеного папером, а зверху фіксують сухою тканиною.
Через вміст в цьому препараті гіалуронової кислоти не рекомендується використовувати його при наявності у хворого кровотеч. Засіб добре всмоктується в кров і сприяє її розрідженню. Даний розсмоктує препарат підсилює і доповнює дію анальгетиків при епідидиміті. Необхідно обережно поєднувати прийом антибіотика і Лідаза, оскільки вона дозволяє краще всмоктуватися йому в тканини і кров, що може викликати непрогнозовані реакції у організму хворого.

Загальні рекомендації про медикаментозне лікування при епідидиміті

При протіканні хвороби в легкій формі госпіталізація хворого не потрібно. У цьому випадку йому призначається амбулаторне лікування. В першу чергу йому має бути забезпечений постільний режим. Якщо запалення проходить в гострій формі, то хворому на мошонку необхідно прикладати компрес з льоду.
У разі якщо нагноєння виникає в придатку, то проводиться його дренаж. У цьому випадку важливо уникнути зараження. Тому хворому призначається антибіотик широкого дії (наприклад, Ципрофлоксацин). Одночасне призначення декількох антибактеріальних препаратів пов’язане з тим, що саме захворювання може викликатися відразу декількома видами бактерій.
Молодим хворим, вік яких становить менше 40 років, призначаються ліки фторхінолонової (Ципрофлоксацин, Офлоксацин), макролідний (Азитроміцин) і тетрациклінової груп. У випадках, коли гонококи вражають придаток, то призначається лікування Цефтриаксоном, що належать до антибіотиків цефалоспоринового ряду. Протяжність лікування в такому випадку становить не менше 3 тижнів. При розвитку епідидиміту у хлопчиків їм призначається Бактрим, що володіє сильним протимікробним ефектом.

Пацієнтам за 40 років призначають котрімоксазол, що відноситься до класу сульфаніламідів. Ліки приймається у вигляді таблеток. В якості альтернативи цефалоспоринів, на який у багатьох хворих є алергія і непереносимість, може бути призначений Офлоксацин. Він приймається строго за схемою, зазначеної в інструкції.
У процесі прийому антибіотиків у пацієнта необхідно брати аналіз сечі. На підставі його результатів лікування може бути скориговано. Тому, які результати дасть аналіз сечі, залежить подальший набір антибактеріальних препаратів, які буде приймати хворий.
Будь-яка антибактеріальна терапія при епідидиміті має на увазі спільний прийом засобів, що зменшують запалення в придатках. Важливо, щоб подібні засоби не містили гормони, протипоказані для багатьох пацієнтів. До негормональним засобів відносяться: Диклофенак, Целебрекс. Ці ліки усувають набряк і знижують температуру.
При гострому і тяжкому перебігу епідидиміту як лікарський засіб застосовують анестетики (Лідокаїн, новокаїн), що використовуються разом з антибіотиком. Новокаїн і Лидокаин використовують при блокаді сім’яного канатика з метою зменшення больового синдрому. Блокада проводиться кілька разів протягом всього курсу лікування пацієнта.

Своєчасне лікування епідидиміту за допомогою розсмоктуючих препаратів і антибіотиків дозволить уберегти хворого від негативних наслідків і зберегти своє чоловіче здоров’я. У зв’язку з цим після того як з’явилися незрозумілі болі в паховій області, слід в обов’язковому порядку звернутися до фахівця, який, в свою чергу, призначить необхідні кошти для лікування.